Розвиток вітрової енергетики на Закарпатті можливий лише за умови довіри з боку місцевих мешканців. Саме цей чинник, за словами голови обласної ради Романа Сарая, є ключовим для реалізації будь-яких інфраструктурних проєктів у регіоні.
Про це він заявив під час щорічного форуму «Re:Open Zakarpattia 2025», де говорили про перспективи відновлюваної енергетики та взаємодію влади, інвесторів і громад. Закарпаття, наголосив посадовець, має чимало спільного з австрійськими регіонами, які вже пройшли шлях від скепсису до системного розвитку зеленої генерації.
Як приклад Роман Сарай навів досвід Тіролю. Там змогли реалізувати 1,5 ГВт зеленої генерації, а до 30% економіки регіону сьогодні формується саме завдяки відновлюваній енергетиці. Вирішальну роль відіграв не стартовий капітал, а постійний діалог із громадами.
За його словами, Австрія свого часу стикалася з тими самими проблемами, що й Україна нині: недовіра, страхи, спротив і дефіцит інформації. Подолати це вдалося лише через прозорість і залучення місцевих жителів до ухвалення рішень.
Окремо голова облради згадав Бургенланд, де половина вітрової генерації перебуває у власності регіону. Така модель, за його оцінкою, стала поштовхом для наповнення місцевих бюджетів і розвитку сталої економіки.
Роман Сарай підкреслив, що без підтримки людей навіть законні та технічно підготовлені проєкти не мають шансів на реалізацію. Він нагадав і про негативний досвід України, коли через позицію громад інфраструктурні ініціативи зупинялися ще на старті. Серед них – спроба будівництва вітропарку на Боржаві у 2019 році.
«Позиція громади – первинна. Якщо громада проти, жоден інвестор нічого не збудує. Якщо громада підтримує – проєкт має шанс на розвиток. Законність, екологічність і воля громади мають бути головними критеріями», – наголосив він.
Практичний ефект від співпраці з інвесторами вже демонструє Тур’є-Реметівська територіальна громада. За підсумками 2025 року компанії «Вітряних парків України», зареєстровані на її території, сплатили до бюджетів понад 17 мільйонів гривень, значна частина яких залишилася на місцях.
Завдяки цим надходженням громада вперше за роки Незалежності перестала бути дотаційною. Після повної реалізації проєкту вітропарку щорічні надходження до бюджету перевищуватимуть 45 мільйонів гривень за угодами та понад 20 мільйонів гривень від зайнятості місцевих жителів, із перспективою подальшого зростання.
Таким чином, закарпатський досвід поступово підтверджує: енергетичні проєкти працюють лише там, де громада бачить у них власну вигоду і має реальний вплив на ухвалення рішень.
Залишити коментар