Як правильно колоти окситоцин

Окситоцин — це препарат, який вводять виключно ін’єкційно: внутрішньом’язово або внутрішньовенно, під суворим медичним контролем. Його використовують для стимуляції пологової діяльності, зупинки кровотечі після пологів і в деяких інших акушерських ситуаціях. Порушення інструкції щодо введення окситоцину може призвести до критичних ускладнень, тому точність і дотримання правил — ключові умови безпеки.

Які форми окситоцину можна вводити

На ринку представлені ампули з розчином для ін’єкцій, у стандартній концентрації 5 МО (міжнародних одиниць) в 1 мл. Окситоцин у таблетках не застосовується, препарат завжди вводять ін’єкційно.

• Внутрішньом’язове введення — стандартна ін’єкція у великий м’яз (переважно сідниця).
• Внутрішньовенне введення — повільна ін’єкція або крапельна інфузія через вену.

Який шприц і голку обрати для уколу окситоцину

Для кожного виду введення підбирають відповідний шприц і голку:

• Внутрішньом’язові ін’єкції — використовують стерильний шприц об’ємом 2–5 мл з голкою 0,7–0,8 мм діаметром і довжиною 30–40 мм.
• Внутрішньовенні ін’єкції — стерильний шприц 2–10 мл з голкою меншим діаметром (0,6–0,8 мм), довжина — 25–40 мм, або системи для крапельного введення.

Усі інструменти мають бути одноразовими, стерильними, розпакованими безпосередньо перед використанням.

Як правильно підготувати розчин до ін’єкції

Перед уколом важливо підготувати розчин і робоче місце:

• Ретельно вимити руки з милом, обробити антисептиком.
• Підготувати стерильний шприц, голку, ампулу окситоцину і спиртові серветки.
• Перевірити термін придатності та цілісність ампули.
• Відкрити ампулу, дотримуючись інструкції: зламати верхню частину по зазначеній мітці.
• Набрати потрібний об’єм розчину у шприц, не допускаючи потрапляння повітря.
• Перед уколом випустити залишки повітря зі шприца, тримаючи його вертикально догори голкою й плавно натискаючи на поршень, поки на кінці голки не з’явиться крапля розчину.

Яку дозу окситоцину обрати та хто її визначає

Дозу препарату визначає лише лікар, залежно від клінічної ситуації, стану пацієнтки та цільового ефекту. Самостійна зміна дози або частоти введення заборонена.

• Для профілактики післяпологових кровотеч — зазвичай 5–10 МО внутрішньом’язово одразу після народження дитини.
• Для стимуляції пологів — індивідуально, часто починають із 1–2 МО внутрішньовенно, розведених у 500 мл фізіологічного розчину, зі швидкістю, яку призначає лікар.

Навіть мінімальне перевищення дози може викликати гіпертонус матки, гіпоксію плода або кровотечу.

Які є правила внутрішньом’язового введення окситоцину

Внутрішньом’язова ін’єкція — поширений спосіб введення окситоцину для профілактики і лікування кровотеч. Кроки:

1. Вибрати місце — верхньо-зовнішній квадрант сідниці. Це мінімізує ризик пошкодження судин і нервів.
2. Обробити місце ін’єкції спиртовою серветкою або тампоном.
3. Взяти шприц у праву руку, лівою злегка натягнути шкіру.
4. Різким рухом ввести голку під прямим кутом до шкіри на 3/4 її довжини.
5. Плавно натиснути на поршень і ввести розчин окситоцину.
6. Вийняти голку, притиснути місце уколу чистим тампоном на кілька секунд.
7. Використані інструменти негайно утилізувати у спеціальний контейнер для гострих предметів.

Які особливості внутрішньовенного введення окситоцину

Внутрішньовенне введення окситоцину проводиться лише у стаціонарі під пильним наглядом медичних працівників. Самостійно виконувати таку ін’єкцію не можна. Однак важливо знати ключові принципи:

• Окситоцин ніколи не вводять у вену струминно у великих дозах — це може спричинити гострі ускладнення.
• Розчин для крапельного введення готують із розрахунку: потрібна доза окситоцину на 500 мл фізіологічного розчину.
• Встановлення крапельниці, підключення системи та регулювання швидкості інфузії здійснює лише кваліфікований медичний персонал.
• Під час процедури суворо контролюють стан жінки, серцебиття плода, частоту та силу переймів.

При струминному введенні навіть мінімальна передозування може призвести до розриву матки або гострої гіпоксії плода.

Які протипоказання і ризики для уколу окситоцину

Препарат має низку абсолютних і відносних протипоказань. Їх ігнорування може призвести до тяжких наслідків.

• Підвищена чутливість до окситоцину або допоміжних речовин препарату.
• Неправильне положення плода, вузький таз, передлежання плаценти або пуповини.
• Загроза розриву матки (наприклад, післяопераційний рубець на матці).
• Важкі серцево-судинні захворювання, гіпертонія, ниркова недостатність.
• Гіпертонус матки до початку введення препарату.

Ускладнення можуть виникати навіть при дотриманні всіх правил, тому введення препарату здійснюється лише під наглядом лікаря.

При появі болю в животі, кровотечі, задишки, різкого зниження артеріального тиску ін’єкцію слід негайно припинити.

Які можливі побічні ефекти при уколі окситоцину

Окситоцин може викликати побічні реакції — як легкі, так і небезпечні для життя. Їх потрібно знати, щоб вчасно розпізнати та повідомити лікаря.

• Гіпертонус або тетанічні скорочення матки, що можуть призвести до розриву органа.
• Гіпоксія плода, брадикардія або дистрес під час пологів.
• Післяпологова кровотеча у разі неправильного застосування.
• Падіння або підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму.
• Алергічні реакції — від свербежу й висипу до анафілактичного шоку.
• Нудота, блювання, головний біль, судоми, затримка сечі.
• Затримка води в організмі, гіпонатріємія (особливо при тривалих інфузіях).

Усі симптоми, які виникли після введення окситоцину, повинні бути негайно оцінені медичним працівником — самолікування або ігнорування небезпечно.

Як уникнути помилок під час уколу окситоцину

Дотримання чіткої техніки введення препарату мінімізує ризики:

• Не починати укол без точного призначення та контролю лікаря.
• Використовувати тільки стерильні інструменти, уникати повторного використання.
• Правильно вибирати місце уколу — для внутрішньом’язового введення це сідниця або зовнішня поверхня стегна.
• Суворо контролювати дозу, не змішувати окситоцин з іншими препаратами без призначення лікаря.
• Не вводити препарат у вену самостійно — це може бути смертельно небезпечним.
• Після введення спостерігати за станом пацієнтки не менше 30 хвилин.

Що робити при виникненні ускладнень після уколу окситоцину

У разі появи будь-яких підозрілих симптомів дії мають бути максимально швидкими:

• Негайно припинити введення препарату.
• Оцінити стан жінки та плода — перевірити тиск, пульс, дихання, свідомість.
• Викликати лікаря або реанімаційну бригаду.
• Підготувати всі препарати для невідкладної допомоги (антигістамінні, адреналін, розчини для інфузій).
• Забезпечити доступ до кисню, за необхідності — розпочати штучне дихання або серцево-легеневу реанімацію.

При найменших ознаках небезпеки не можна залишати пацієнтку без нагляду ні на хвилину.

Що потрібно пам’ятати про зберігання окситоцину

Препарат втрачає ефективність або стає небезпечним при порушенні умов зберігання:

• Зберігати окситоцин слід у холодильнику при температурі +2…+8 °C.
• Не заморожувати — низькі температури руйнують молекулу.
• Не використовувати препарат із простроченим терміном придатності або зміненою прозорістю розчину.
• Ампули з пошкодженою упаковкою або сторонніми вкрапленнями у розчині негайно утилізують.

Які аналоги окситоцину застосовують для ін’єкцій

Для деяких пацієнток за показаннями можуть використовуватися інші засоби — обирає лікар:

• Мізопростол — синтетичний аналог простагландинів, застосовується для стимуляції пологів (частіше у вигляді таблеток або вагінально).
• Динопростон — гель або свічки для підготовки шийки матки і стимуляції родової діяльності.
• Карбетоксин — штучний аналог окситоцину для профілактики післяпологових кровотеч (вводиться тільки внутрішньовенно).

Однак жоден препарат-замінник не можна використовувати без призначення та контролю медиків.

Які особливості введення окситоцину у різних ситуаціях

Специфіка застосування окситоцину залежить від показань:

• Після пологів — укол роблять одразу після виходу плаценти, щоб запобігти кровотечі.
• При затяжних пологах — дозування і швидкість коригуються індивідуально, з обов’язковим моніторингом стану матері й дитини.
• Після аборту або викидня — препарат вводять для скорочення матки та профілактики кровотеч.

В усіх випадках техніка й інтервали введення визначаються тільки лікарем.

Як контролюють ефект після уколу окситоцину

Після введення препарату потрібен постійний нагляд:

• Оцінка частоти й сили скорочень матки.
• Моніторинг артеріального тиску, частоти пульсу, дихання.
• Прослуховування серцебиття плода (КТГ або акушерський стетоскоп).
• Оцінка об’єму крововтрати.

Відсутність ефекту або поява побічних реакцій потребують негайного коригування лікування.

Які заходи безпеки потрібно дотримуватися при введенні окситоцину

Дотримання протоколів і стандартів — основа безпечного застосування:

• Проводити укол лише за наявності екстреного набору для невідкладної допомоги.
• Не змішувати окситоцин із іншими препаратами в одному шприці чи інфузійній системі без спеціальних вказівок.
• Проводити введення тільки в умовах, де можна швидко надати допомогу у разі ускладнень.
• Дотримуватися правил утилізації голок і шприців.

Такі заходи дозволяють уникнути серйозних ускладнень для матері та дитини.

Як діяти у разі пропуску або повторного введення окситоцину

Якщо введення окситоцину було пропущене або випадково введене повторно, необхідна швидка реакція:

• У разі пропуску дози — не відновлювати введення самостійно, а дочекатися вказівок лікаря.
• При повторному введенні — негайно повідомити медичний персонал, оцінити стан жінки та, за потреби, розпочати моніторинг життєвих показників.
• Не застосовувати жодних додаткових препаратів без погодження з лікарем.

Неправильний інтервал між введеннями або передозування можуть стати причиною гострих ускладнень, тому будь-яка нестандартна ситуація вирішується тільки під контролем спеціалістів.

Які особливості введення окситоцину у жінок з хронічними захворюваннями

Деякі стани потребують особливої обережності при ін’єкціях окситоцину:

• Порушення серцевого ритму, гіпертонія, хвороби нирок — дозу коригують, посилюють моніторинг під час введення.
• Схильність до набряків — контролюють добовий баланс рідини, не допускають перевантаження організму водою.
• Алергія в анамнезі — проводять пробу на чутливість до препарату або вводять підготовку антигістамінними засобами.

Усі ці особливості враховує лікар при призначенні та підготовці до ін’єкції.

Які питання слід задати лікарю перед уколом

Перед процедурою рекомендується отримати чіткі відповіді на такі питання:

• Яка мета призначення препарату саме у вашій ситуації?
• Які ризики та як буде здійснюватися контроль за побічними ефектами?
• Яким чином буде вводитися препарат та хто відповідальний за процедуру?
• З чим поєднується окситоцин у схемі лікування?
• Які ознаки негайного звернення за допомогою?

Чітке розуміння власної ситуації та алгоритму дій підвищує безпеку і знижує ризик паніки у разі ускладнень.