У перший день 2026 року село Бадалово на Берегівщині поєднало новорічну традицію з історичною пам’яттю. Після святкового богослужіння громада відзначила 203-тю річницю від дня народження Шандора Петефі – поета, чия присутність тут у XIX столітті залишила символічний слід.
За давнім звичаєм мешканці Бадалова зустрічають настання нового року у церкві. Саме тут відбулося перше у 2026 році богослужіння, яке провів пастор місцевої реформатської громади Жолт Шапі. У своїй проповіді він звернувся до 30-го вірша Євангелія від Івана – «Він має рости, а я – маліти», наголосивши на потребі духовного оновлення та внутрішньої рівноваги.
Після молитви увага громади була прикута до постаті Шандора Петефі. Поет і революціонер побував у Бадалові в липні 1847 року, прямуючи до своєї нареченої Юлії Сендреї, яка мешкала на території нинішньої Словаччини. Під час зупинки він відпочивав у тіні місцевої церкви, а згодом цей епізод став частиною історичної пам’яті села. У 1938 році на стіні храму з’явилася меморіальна дошка на згадку про його візит.
Про значення постаті Петефі для угорської культури говорив голова місцевого осередку Товариства угорської культури Закарпаття, пресвітер і сімейний лікар Людвіг Якоб. Він нагадав, що найвидатніший угорський поет народився 1 січня 1823 року в Кішкьороші, а загинув 31 липня 1849 року під час битви при Шегешварі.
«Хоча життя Петефі було коротким за людськими мірками, його спадщина стала частиною вічності», – зазначив Людвіг Якоб.
Він також згадав про нещодавнє відзначення 475-ї річниці реформатської церкви Бадалова та наголосив, що достеменно невідомо, чи зустрічався Петефі з тодішнім пастором Яношем Сючем. Водночас, за історичними даними, саме перебування в селі надихнуло поета на створення кількох віршів.
До присутніх звернулася і консулка Угорщини в Берегові Андрея Фюлеп. Вона підкреслила важливість збереження угорських культурних і мовних цінностей, у формуванні яких Петефі відіграв визначальну роль як поет і революціонер.
«Петефі звертався до всіх ясно та просто. Він був представником угорського романтизму і першим увів у поезію тему подружнього кохання, а також писав про світову свободу», – наголосила Андрея Фюлеп.
На завершення вона побажала, щоб 2026 рік став роком надії, швидкого припинення війни та довгоочікуваного миру.
Літературну частину заходу доповнила студентка Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці ІІ Вікторія Орос, яка прочитала вірш Шандора Петефі «Моєму молодшому брату Іштвану».
Староста Бадалова Імре Салаї, вітаючи громаду, підкреслив, що цього дня вшановують не лише великого поета, а й людину, яка була совістю нації.
«Ми покладаємо вінки до меморіальної дошки Шандору Петефі, але справжня данина поваги полягає у збереженні його спадщини в наших серцях і діях», – сказав він.
Після виконання національного гімну учасники заходу поклали вінки до меморіальної дошки на стіні церкви, завершивши урочистості спільним жестом пам’яті та єдності.
Залишити коментар