18 січня, у переддень Водохреща, українці відзначають так званий «Бабин вечір» — день, що вирізняється особливою атмосферою, гумором і глибокими народними традиціями. Його також називають Другим Святвечором або Вечором Надвечір’я Богоявлення.
На відміну від Святвечора 6 січня, коли жінкам не дозволялося заходити до чужих осель з колядою, цього разу головними дійовими особами стають саме вони. Після пісного застілля «бабоньки» збираються в компанії, перевдягаються у яскравий одяг, розмальовують обличчя помадою, аби їх не впізнали, та йдуть веселити господарів сусідніх хат.
Нерідко до веселощів долучаються і чоловіки — теж у жіночих образах, з хустками на головах і намальованими губами. Уся ця компанія, переодягнена й розкута, ходить від хати до хати, виголошує жартівливі вітання й колядки, а перед тим, як увійти, обов’язково стукає й питає: «А чи впустите бабоньок звеселити оселю?»
Традиції Закарпаття: від ляльки до кривані
На Перечинщині ця традиція зберігається й досі. Увечері 18 січня групи «баб-колядників» ходять від двору до двору, розважаючи господарів і збираючи за це подяки — зазвичай гроші або смаколики. Серед них трапляються й роми, які влаштовують справжнє театралізоване дійство.
Марія Белей із Перечинщини згадує, як молодь переодягалася у клоунів, дідів і баб із лялькою в руках (що символізувала дитину). Із собою брали віники, дерев’яні палиці (кривані) та влаштовували цілі сценки. Такі колядники ходили щонайменше вп’ятьох і ніколи не залишали подвір’я без сміху.
За повір’ям, до вечері «бабоньок» до хати не впускали, щоб у господарстві все велося. Але бували випадки, коли веселощі починалися ще до вечері — не встигали сісти до столу, як у двері вже ломозіли святкові гості.
Прикмети й обряди дня
Увесь день перед Бабиним вечором є пісним — нічого не їдять до заходу сонця. Особливе значення має освячена в цей день вода, яку називають «вечірньою» — вона вважається навіть святішою за водохресну й здатна відганяти лихо.
Серед інших прикмет:
- дівчата вмивалися снігом, зібраним цього дня, щоб мати чисте та біле обличчя;
- господар мав із самого ранку засвітити лампу — щоб кури добре неслися;
- птицю не можна було кликати голосно — аби злі сусіди не наврочили.
«Щоб кури неслися, у хаті гроші велися» — кажуть у народі про цей день. А «бабоньки» й досі пам’ятають: якщо йти веселими й щедрими, то й рік буде щасливим.
Залишити коментар