Рішення Юрія Вернидуба очолити азербайджанський Нефтчі спочатку виглядало як логічний крок досвідченого тренера в умовах війни. Але вже за кілька днів після підписання контракту навколо цього призначення виникли запитання, які складно ігнорувати.
9 грудня Вернидуб офіційно відкрив нову сторінку кар’єри – уклав угоду з дев’ятиразовим чемпіоном Азербайджану строком на півтора року. Разом із ним до Баку вирушив знайомий штаб: син Віталій, а також Дмитро Кара-Мустафа, Валерій Михайленко та Ігор Фокін.
Тренер одразу наголосив – виїзд за кордон відбувся законно і з дозволу держави.
“Отримав дозвіл на виїзд за кордон до закінчення контракту у 2026-му, а потім обов’язково повинен повернутись, що я і зроблю. Якщо раніше – може бути і таке. Дозвіл був підписаний на високому рівні. Хто саме його дав? Чесно кажучи, не знаю. Знаю лише, що там було моє прізвище і прізвища моїх помічників”, – пояснював Вернидуб.
З формального боку претензій до українського фахівця не виникало. Усе відповідало чинним правилам. Проте ситуація різко змінилася менш ніж за тиждень.
15 грудня Нефтчі урочисто оголосив про партнерську угоду з московським Локомотивом. Новина, м’яко кажучи, не залишилася непоміченою. Азербайджанський клуб відкрито заявив про співпрацю з російською структурою, тісно пов’язаною з державною корпорацією “Російські залізниці” – одним зі спонсорів воєнної агресії РФ проти України.
У заяві Нефтчі детально описано напрямки взаємодії з росіянами:
- обмін досвідом у підготовці юних футболістів
- участь у турнірах в Азербайджані, Білорусі та Росії
- використання передових технологій у тренувальному процесі
- стажування тренерів і освітні заходи – конференції, семінари, круглі столи
- деклароване “забезпечення миру та злагоди між народами країн СНД” через дитячо-юнацький футбол
Формально акцент робиться на молодіжних програмах. Але історія Нефтчі змушує дивитися на ці заяви без ілюзій.
У липні 2023 року головна команда з Баку брала участь у пропагандистському турнірі Кубок PARI Прем’єр на території Росії. Тоді Нефтчі програв сербській Црвені Звезді (0:4), Зєніту (1:3), де працює відомий український футбольний зрадник Тимощук, та турецькому Фенербахче (0:1). Підсумок – останнє місце і різниця м’ячів мінус 7.
Саме цей контекст робить нинішній виклик для Вернидуба неоднозначним. Формально – новий проєкт і шанс працювати на високому рівні. Фактично – співіснування з клубом, який не уникає контактів із країною-агресором. І це вже питання не лише спортивне.
Залишити коментар