Вітчизняні фермери стрімко втрачають позиції у боротьбі за українського споживача. Наразі чотири з п’яти голівок часнику на полицях магазинів мають китайське походження, залишаючи місцевим виробникам лише скромну п’яту частину ринку.
Ситуація критична. Поки собівартість вирощування в Україні невпинно повзе вгору, світові ціни тримаються на стабільно низькому рівні. Для бізнесу стає вигідніше завезти товар з Азії, ніж підтримувати власні поля. Юліанна Мусса, очільниця Асоціації виробників часнику України, пояснює, що для пересічного покупця вирішальним фактором залишається цінник, а не країна виробництва.
«Якщо тенденції світового виробництва не зміняться, галузь ризикує зникнути не лише в Україні, а й по всій Європі. Цього сценарію вже побоюються аграрії в Італії, Іспанії, Нідерландах, Румунії та інших країнах ЄС», – зазначає експертка.
Сьогодні українські фермери працюють на межі рентабельності – ціна реалізації фактично зрівнялася із собівартістю. Утриматися на полицях супермаркетів їм допомагають лише державні програми підтримки. Це вкрай важливо, адже втрата місця в ритейлі може стати незворотною, відкривши шлях для повної глобальної домінації китайської продукції.
Попереду нові виклики. Прогнози на 2026 рік вказують на масштабне світове перевиробництво. У той час як рівень споживання залишається статичним, ключові гравці – Китай, Єгипет, Індія, Аргентина та США – щорічно нарощують площі під культурою на 5 – 15%.
Юліанна Мусса підкреслює:
«Математика проста: виробництво Китаю може сягнути 30 тисяч тонн при сталому споживанні країни у тисячу тонн. Українцям важливо обирати вітчизняне, аби зберегти галузь хоча б на її нинішньому рівні».
Схожі тенденції спостерігаються і в інших сегментах овочівництва. За підсумками 2025 року Україна наростила імпорт цибулі на 3,2% – до понад 23 тисяч тонн. У грошовому еквіваленті цей показник підскочив на 18,1%, сягнувши майже 30 мільйонів доларів.
Основними постачальниками цибулі на український ринок стали:
- Нідерланди (34,22%);
- Китай (29,68%);
- Єгипет (12,89%).
Підтримка локального виробника стає не просто питанням патріотизму, а єдиним способом врятувати аграрний сектор від повного поглинання імпортом.









Залишити коментар