Після радіодиктанту національної єдності слово “пітятко” раптово стало інтернет-сенсацією, потрапивши до переліку найпопулярніших пошукових запитів у Google. У відповідь на зацікавлення українців мовними особливостями Закарпаття, “Суспільне Ужгород” підготувало добірку з 25 унікальних слів місцевого діалекту, які найяскравіше передають колорит і самобутність регіону.
Закарпатська говірка поєднує елементи української, угорської, словацької та румунської мов, тому часто звучить мелодійно і по-домашньому. Багато слів мають зовсім інше значення, ніж здається на перший погляд, що й робить цей діалект особливо цікавим для вивчення.
Ось топ-25 закарпатських слів, які викликають усмішку, здивування або просто тепло на душі:
- Пітятко — курчатко, курча;
- Мацур / мачка — кіт / кішка;
- Крумлі (ріпа) — картопля;
- Тинґириця (киндириця) — кукурудза;
- Кийзлики (кремзлики) — деруни;
- Парадичка — помідор;
- Палинка — фруктова горілка або самогонка;
- Кавіль — кава;
- Ружа — троянда;
- Біціґлі — велосипед;
- Ґарадичі — сходи;
- Оболок (воболок) — вікно;
- Калап — капелюх;
- Цуря — одяг;
- Палачінтовка — сковорідка;
- Шіковно — швидко;
- Леґінь, фатюв — хлопець, парубок;
- Бетяр — сильний, сміливий чоловік;
- Бітанґа — шибеник, бешкетник;
- Финькати — плакати, скиглити;
- Серинча — щастя, удача;
- Онанджити — щось робити, майструвати;
- Біґлювати — прасувати;
- Тазик — велика миска для прання білизни;
- Фрас — чорт, лихий дух.
Після виходу диктанту національної єдності авторка тексту, письменниця Євгенія Кузнєцова, опублікувала кілька його версій різними українськими діалектами, серед яких і закарпатська. Переклад і адаптацію цього варіанту здійснив Віктор Стинич.
Закарпатська версія радіодиктанту, написана соковитою місцевою говіркою, виглядає так:
«Жити мусай ипно: ходити на гриби, шпацирувати красно по корзові, варити палинку і печи баньки на шпорі… Мусай жити! Не помали, не піціцько, не післявчора! Фурт! Нись!»
У тексті багато образних і теплих висловів, знайомих кожному, хто виріс у горах. Наприклад, автор закликає “шкомтати мацура за черево”, “уладжувати хижу” і “чинити сиринчу” – тобто дбати про дім, щастя й близьких.
Завдяки такому підходу українці з різних регіонів можуть не лише почути, а й відчути, наскільки барвистою і живою є мова нашої країни. Адже кожне слово діалекту несе в собі частинку історії, побуту й душі закарпатців.
Залишити коментар