Бойовий стяг від захисників став найчуттєвішим подарунком на гучній театральній події в Хусті.
Військовослужбовиця Єва привезла цей особливий Прапор прямо зі Сходу України.
Це був сюрприз від бійців 155-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Анни Київської для артиста Михайла Анишинця, який є однокласником військової. На показ традиційно завітали й інші воїни, які зараз відновлюються у Реабілітаційному центрі МВС України. Публіка разом із трупою влаштувала оборонцям щиру овацію.
Своєрідний національний всесвіт утворився на закарпатських підмостках під час роботи над класичною повістю Ольги Кобилянської.
Хустські актори створили потужний тандем із колегами з різних регіонів нашої країни. Дійство поставив одесит Віталій Сініков. Івано-франківський композитор Віталій Маник написав ексклюзивний музичний супровід, а художниця з Кривого Рогу Олександра Вернєєва розробила оригінальну сценографію.
Оркестр під орудою Катерини Гидзи та сильний вокал акторів вивели знайомий сюжет за межі звичайної побутової драми.
Глядачі повністю занурилися в трансцендентний стан персонажів, чиїми долями керують містичні сили. Важливим акцентом події став також успішний сценічний дебют молодої акторки Олександри Павлюк.
Ця гучна прем’єра під назвою «В неділю рано зілля копала» офіційно закрила поточний театральний рік.
Для Закарпатського обласного театру драми та комедії містична постановка стала сьомим новим проєктом у сезоні. Попереду на поціновувачів мистецтва чекають ще три фінальні покази вистави, які заплановані на 5 і 10 липня, а також безпосередньо у день закриття театрального сезону – 12 липня. Усі перформанси розпочнуться рівно о 19:00.
Творці описують постановку як глибоке філософське видовище про людські пристрасті.
«Вистава про пошук щастя в хаосі людських пристрастей, де нерозуміння своєї істинної природи руйнує внутрішні орієнтири і перетворює життя людини на метафоричне дерево, перевернуте догори дриґом: дерево, чиє коріння відчайдушно тягнеться до глухого неба, а віти безпорадно проростають у сиру, холодну землю.
Головні герої, опинившись у полоні власних стихій, намагаються віднайти омріяне щастя. Вони не усвідомлюють, що сила їхніх почуттів подібна до того самого чаклунського «зілля», яке здатне п’янити дурманом, наповнювати абсолютним блаженством, але водночас – нести невідворотну смерть», – зазначено в описі.
Залишити коментар