Українські підприємці дедалі частіше обирають шлях енергетичної незалежності, інвестуючи в будівництво власних сонячних електростанцій (СЕС) та систем накопичення енергії (УЗЕ). Оскільки власного капіталу на масштабні проєкти часто бракує, ключовим стає питання банківського кредитування та розуміння реальної економіки таких систем. NV Бізнес дослідив, які фінансові та технічні нюанси варто врахувати майбутнім інвесторам.
Стартовий бюджет для входу в цей сегмент починається приблизно зі 100 000 євро – саме таку суму для комбінованого рішення називає Сергій Зінкевич, СЕО компанії SUNSAY NRG. Проте фінальна вартість та конфігурація обладнання завжди залежать від специфіки конкретного об’єкта.
Кожне підприємство має унікальний профіль енергоспоживання. Якщо бізнес прагне лише оптимізувати витрати без мети досягти повної автономності, витрати на акумулятори можуть бути нижчими. Проте експерти попереджають: економія на потужності УЗЕ не дозволить створити повноцінне резервне живлення у критичні моменти.
Олександр Візир, координатор сектору Енергетика та клімат Ukraine Facility Platform, підкреслює важливість точного проєктування. Необхідно зіставляти піки сонячної генерації з графіком роботи об’єкта та правильно розраховувати ємність батарей. Наприклад, якщо підприємство споживає 5 МВт/год, а встановлена батарея має лише 1 МВт/год, вона не зможе слугувати повноцінним бекапом. Важливим лімітом тут залишається приєднана до мережі потужність.
Класифікація проєктів та стратегії використання
Ринок сьогодні чітко розділений на два ключові напрямки. Перший – це системи behind-the-meter для активних споживачів (потужністю від 100 кВт до 3 МВт), орієнтовані на власні потреби. Другий – великі промислові об’єкти, що приєднані безпосередньо до загальної мережі.
Для підприємств із сезонними сплесками виробництва (елеватори восени, броварні чи молочні заводи влітку) комбінація СЕС та УЗЕ є ідеальним рішенням. Коли сонячної енергії недостатньо вранці чи ввечері, накопичувачі видають накопичений ресурс, компенсуючи дефіцит потужності в мережі, що зараз є критично важливим для стабільності виробництва.
Щодо прямого підключення до мережі, то будувати сьогодні “чисті” сонячні станції в полі вже економічно недоцільно. Олександр Візир нагадує, що торішня вартість “сонячного графіка” становила лише 3,02 грн за кВт-год без ПДВ. Додавання акумуляторів кардинально змінює ситуацію, дозволяючи заробляти на додаткових послугах для “Укренерго” та арбітражі енергії.
Завдяки змінам у законодавстві (закон № 4213), власники СЕС можуть встановлювати УЗЕ на наявних потужностях без процедури їх збільшення. Гібридна модель працює за чітким алгоритмом:
- вдень батарея накопичує сонячну енергію;
- у вечірні піки віддає її в роботу;
- вночі заряджається від мережі за нижчими тарифами;
- у ранкові години підтримує об’єкт до виходу СЕС на повну потужність.
Така схема забезпечує максимально гармонійний графік енергозабезпечення підприємства.
Велика помилка – об’єднати СЕС та УЗЕ фінансово і ставити існування одного блоку в залежність від іншого. Їх слід розцінювати як два окремі бізнес-напрямки.
Швидкість реалізації проєкту залежить від масштабу та наявності техніки у європейських постачальників. За словами Зінкевича, середній комерційний об’єкт “під ключ” можна запустити за три місяці. Якщо ж мова йде про великі контейнерні рішення промислового типу, цикл реалізації розтягується до пів року.
Найбільший фінансовий зиск приносять системи, що встигають здійснити два повних цикли заряду-розряду за добу. На прикладі ТРЦ це виглядає так: нічна зарядка для ранкового піка, та повторна зарядка після 22:00, коли потік відвідувачів зникає. Отриману енергію можна або використовувати на власні потреби, або продавати в мережу під час цінових піків.
Для компаній, чия приєднана потужність значно перевищує реальне споживання (наприклад, є 5 МВт, а використовується 2 МВт), встановлення батарей на різницю потужності є логічним кроком. Це дозволяє підвищити енергостійкість без зайвих витрат на нові підключення, використовуючи УЗЕ як потужний стаціонарний генератор.
З технічної точки зору обмежень майже немає. Будь-яка власна або орендована ділянка підходить для монтажу конструкцій, оскільки сучасні інженерні рішення дозволяють розміщувати панелі та накопичувачі практично в будь-яких умовах.
Банківські інструменти та умови фінансування
Банки, зокрема ПроКредит Банк, застосовують спрощений підхід до фінансування малих та середніх СЕС для самоспоживання. За словами Тетяни Дівенок, координаторки зеленого фінансування, для старту зазвичай достатньо комерційної пропозиції від перевіреної EPC-компанії. Глибокий аналіз та техніко-економічне обґрунтування вимагають лише для великих проєктів вартістю понад 1 млн євро.
Головним критерієм для банкірів є не залізо, а фінансова стійкість самого бізнесу. Власна генерація розглядається як фактор, що покращує бізнес-модель, оскільки знижує операційні витрати та залежність від волатильних ринкових цін на електрику.
Кредити на такі цілі зазвичай видаються на термін до 7 років. Банки готові адаптувати графіки платежів під сезонну виручку клієнта та надавати канікули на виплату тіла кредиту до 12 місяців, поки триває будівництво.
Щодо ставок, то бізнес може скористатися програмою “5-7-9%” або залучити валютне фінансування. Наприклад, у ПроКредит Банку ставка в євро наразі становить 3,8% річних.
Застава може бути організована трьома способами:
- міжнародні гарантії (без застави майна);
- комбінація гарантій та активів клієнта;
- застава самого обладнання, що закуповується за кредитні кошти.
Юридична сторона питання також максимально спрощена: дахові станції для власних потреб не потребують складних дозволів. Додаткова документація з’являється лише за умови будівництва на землі або переходу в статус активного споживача для продажу надлишків енергії.
Залишити коментар