В Ужгороді презентували унікальний крафтовий проєкт «Закарпатський квест» – настільну гру, що дозволяє дослідити край через його смаки, діалект та таємничу історію. Авторки ідеї приїхали сюди, рятуючись від війни, і перетворили власне захоплення регіоном на інтерактивну мандрівку для кожного.
Тетяна Бессонова з Покровська та Олеся Загорулько з Енергодара зустрілися в Мукачеві. До повномасштабного вторгнення Тетяна працювала журналісткою, а Олеся була інженером на Запорізькій АЕС. Їхній тандем виявився напрочуд гармонійним: творчий підхід Тетяни поєднався з технічною точністю Олесі. Ідея народилася в молодіжному просторі Ko_laba, де переселенки знайшли не лише прихисток, а й однодумців.
Тетяна Бессонова згадує, як виник задум:
«Коли з’явився наш молодіжний простір, з’явилася можливість щось створити. І з’явилася людина, яка захоплюється Закарпаттям так само, як і я».
Для Олесі ж Закарпаття стало справжнім відкриттям у мовному плані. Вона роками збирала цікаві вислови та місцеві назви, які разюче відрізнялися від звичного їй південного регіону.
«Закарпаття завжди було для мене цікавим через свій унікальний діалект і назви місцевих речей, які відрізнялися від того, що я знала на півдні України, де тоді переважала російська мова. Коли ми приїжджали сюди відпочивати, я збирала цікаві фрази та робила власні розшифровки, щоб зрозуміти їхнє значення. Коли ми познайомилися з Тетяною і вона розповіла про свою ідею, я відразу зрозуміла: це саме те, що мені завжди було цікаво, можливість розповісти іншим, чим особливе і цікаве Закарпаття».
Ця гра – це насамперед тактильний досвід. Вона починається не з кидання кубика, а зі збору дерев’яного пазла – детальної мапи області. Ігрове поле створила 15-річна художниця з Мукачева, спираючись на ескізи авторок. Весь процес виробництва зосереджений у майстерні Ko_laba, де жінки власноруч працюють із лазерним різаком, гравіюванням та обробкою фанери лляною олією. Картки мають приємну оксамитову текстуру, а кожна фішка пофарбована вручну.
Авторки з усмішкою згадують процес опанування нових ремесел:
«Ми не знали, що станемо і художниками, і столярами».
Найскладнішим етапом стала робота з контентом. Тетяна та Олеся місяцями досліджували книги, консультувалися з краєзнавцями та працювали в бібліотеках. Особливий акцент зробили на легендах, обираючи найяскравіші версії відомих переказів. До тестування прототипу долучалися місцеві підлітки, пластуни та ветерани. Результат вразив навіть корінних жителів, які під час гри часто дивувалися невідомим фактам про рідні міста – Берегово, Виноградів, Мукачево чи Ужгород. За численними проханнями до гри окремо додали й колоритну Колочаву.
Принциповим рішенням була відмова від цифрового формату. «Закарпатський квест» створений для живого спілкування, дискусій та спільних відкриттів, де перемога є лише приємним бонусом до отриманих знань.
Гра як шлях до пізнання: де шукати «Закарпатський квест»
Після успішної презентації на столичному молодіжному форумі проєкт пройшов серйозну трансформацію. З вересня авторки змінили дизайн коробок, удосконалили мапу та оновили зміст карток. Наразі триває процедура патентування та оформлення офіційних документів.
Сьогодні розробниці зосереджені на соціальній та туристичній складовій проєкту:
- Виготовлення гри під індивідуальні замовлення.
- Проведення презентацій та безкоштовних волонтерських зустрічей.
- Наповнення готелів та відпочинкових комплексів іграми для дозвілля туристів.
- Інтеграція QR-кодів, що вестимуть до фотографій реальних локацій.
У планах Тетяни та Олесі – масштабування на всю країну. Вони мріють створити серію ігор про кожну область, зокрема про рідні Донеччину та Запоріжжя, а також про Крим.
«Це зроблено зі щирістю й вдячністю краю, який нас прийняв. Розповідати про Закарпаття можна безкінечно. І ця гра – лише початок великої мандрівки».
Залишити коментар