Броньований тил: як Україна перетворюється на майданчик для виробництва розмінувальної техніки

Україна стрімко змінює статус із простого імпортера спецтехніки на регіональний вузол з її обслуговування та виготовлення. Замість того, щоб чекати на закордонні поставки, країна розгортає власні потужності для ремонту та локалізації машин, що очищують землю від мін.

Станом на початок 2026 року вітчизняний парк безпілотних платформ для розмінування від світових лідерів – хорватської DOK-ING та швейцарської GCS – зріс до 135 одиниць. Це величезна цифра, адже вона становить майже 45% від усього спецфлоту, що наразі працює в деокупованих регіонах.

Сьогодні на полях щоденно курсують десятки машин, розподілені між основними гравцями ринку:

• Швейцарська GCS представлена 76 одиницями (моделі 200 та 100);
• Хорватська DOK-ING задіяла 69 машин (моделі MV-10 та MV-4).

Це “залізо” не просто стоїть на балансі – його активно експлуатують фахівці ДСНС, Нацполіції та ЗСУ. Також техніка допомагає міжнародним гуманітарним місіям, таким як FSD та NPA, повертати безпеку в українські громади.

Ключова зміна останніх років – максимальне наближення ремонту до місць використання техніки. Компанія GCS вже запустила повноцінний хаб у Києві, а її мобільні бригади здійснили понад сотню виїздів безпосередньо у прифронтові зони для швидкого відновлення машин.

Водночас хорватський бренд DOK-ING у тандемі з місцевим партнером A3-Tech зміг досягти 30% локалізації. Це дало змогу провести майже неможливу операцію: восени українські майстри за лічені дні “реанімували” машину MV-10. Раніше цей агрегат отримав пряме влучання російського дрона “Ланцет”, але завдяки місцевим потужностям його вдалося повернути в стрій.

Обидва виробники націлені на ще тіснішу співпрацю з Україною:

• DOK-ING планує наростити частку локалізації до 50%, залучаючи українські заводи до випуску запчастин та фінальної збірки;
• GCS фокусується на стратегічному партнерстві з українськими розробниками.

Як повідомили у Міністерстві економіки, розвиток галузі має критичне значення:

“Створення культури високих технологій та розвиток власного виробництва зараз мають для держави стратегічне значення.”

Такий підхід не лише прискорює очищення територій, а й закладає фундамент для нової технологічної галузі в українській економіці.